Люди багато говорять про те, що потрібно творити добро, і тоді світ стане кращим, милішим. Та головне, я вважаю, підтверджувати цей вислів не тільки словами, а ще й ділами! Тому кожен рік наш заклад бере активну участь у різних заходах, акціях, виставках присвячених волонтерській діяльності.
У цьому році ми приділяємо ще більшу роль волонтерству у шкільному житті, ніж раніше. Брали участь в усіх заходах, які були проведені не тільки в нашому селищі, а й в районі та області. І це нам вдавалося швидко, легко та вправно. Оскільки діти нашого НВК підійшли до цього серйозно та відповідально. У нас не залишилося жодної байдужої до людського горя дитини. Що мене й вражає… Це, дійсно, чудово, коли люди готові допомагати, навіть, незнайомим людям просто так, від душі, від серця.
Усі, напевно, знають про складний стан нашої країни і про людей, котрі намагаються зробити все для нашого мирного майбутнього – про солдатів АТО та прикордонників . Їм зараз складно, дуже складно. Тяжкі часи переживає наша Україна, український народ . Кожен з нас щодня намагається побачити «Новини» і переймається тими нещастями, що відбуваються в місцях, де йде стрілянина, де гинуть люди. Яку мужність мають ті воїни, що захищають нас . Адже у кожного є мама, жінка, діти, що хвилюються за життя рідної людини. Чи можемо ми стояти осторонь? І що ми можемо зробити, чим допомогти бійцям АТО? Тому наші учні на кожне свято відправляють листівки з привітаннями, словами подяки та з побажаннями щастя, миру й добра. Деякі малюють малюнки, зображуючи на них саме солдатів та прикордонників – відважних, мужніх, сильних воїнів. Також для наших захисників ми влаштовували виставки писанок, різдвяних та пасхальних, котрі потім відправляли їм, щоб вони, хоч разочок посміхнулись у тій тяжкій ситуацїі, у якій зараз перебувають. Ще збирали хоч і невеликі, та все ж кошти солдатам на бронежилети та інші засоби безпеки. А також макулатуру – 500 кілограмів. За кошти купили бронежилети.
Та головним, на мою думку, було виготовлення маскувальної сітки. У цьому брала участь уся школа. Ви не уявляєте скільки маленьких рученяток вплітало у ту велику сітку біленькі клаптики тканини, з розумінням того, що вони теж ро у життя солдатів, у життя народу, у життя країни. Кожен з них був ладен просто так залишатися після уроків аби допомогти зробити таку добру справу.
Та це не все. Є ще люди, котрі потребують допомоги - це постраждалі у Луганську та Донецьку. Їм просто зараз нічого їсти, нічого одягати, у дітей немає навіть іграшок. Тому ми вже декілька разів збирали іграшки, дитячий одяг (особливо взимку), їжу (намагалися збирати консервацію, оскільки вона може довше зберігатися).
