Вітри кружляють буйні,
Ганяють листя по дорозі,
Розхитують нам будні.
Зима вже майже на порозі.
Ця пізня осінь вже безбарвна,
У серці сум, у серці щем.
Усе гнітюче і бездарне,
Я ж хочу сонечка іще!
Гавришкевич Олександр, 9-А клас
Поезія Удовікової Тетяни
Пропахла сіном стежка літа,
Уже зібрали з поля жито.
Погідне сонечко сідає,
Поволеньки в селі смеркає.
Пропахла сіном стежка літа,
А ми не знаємо заповіту,
Як далі жити на землі,
Бо досі розумом малі.
Й не вміє серце ще радіти,
Духмяній стежечці із літа.
Рік у минуле закотивсь ,
Все буде добре не журись!
На годиннику дев’ять п'ятнадцять
І секундочок так із двадцять…
На годиннику дев’ять п'ятнадцять
І так само секунд із двадцять…
На годиннику дев’ять п'ятнадцять
І секундочок знову двадцять!
Що це – глюки такі зорові?
Батарейки потрібні нові!
Хочеться узимку літа,
Влітку хочеться зими.
Темно – тягнемось до світла.
Я – одна. Тягнусь до «ми».
Понять, простить, хоть и непросто, - можно!
Но как же самому просить прощенья сложно...
***
Как мазохисту сделать больно?
Ему ведь боль всегда прикольна!
Тепер у біль свій я порину,
Бо не зуміла... Значить винна.
Поезія Бутенко Вікторії
Ты улыбнёшься, как обычно
Своей печали вид тая.
И на вопрос: «Ну как на личном?»
Ответишь вновь: « Счастливая!»
Я шагну к тебе первой на встречу,
Не вдогонку, не путай, прошу.
Притворюсь, что совсем не замечу,
Что прям в спину тебе дышу.
Обману себя снова и снова,
Разболится опять голова…
Не скажу ни единого слова,
Что хотела сказать вчера.
И не сравнится никакая красота
С мордашкою любимого кота
Пускай, он даже шкодник, Тёмка мой.
Зато он милый и родной.
Сопит себе под нос, крадётся тихо,
Сопрёт сосиску тихо, под шумиху.
То мышу ловит, то бежит за птицей..
И хвастает добычею, гордится.
Осінній вечір і мрійлива тиша,
Лиш вітер яблуню колише,
І жовте листя опадає,
І пташка вже не так співає.
Вода в ставках зелена зовсім.
Уже така глибока осінь.
(лимерики)
Тітка стомлена і сонна
Їде потягом з Херсона.
Переплутала вагон,
Бо ж збиралась не в Херсон.
Неуважна ця персона.
Подарую сестрі Клаві
Я хатинку у Полтаві.
Хай тіка з моєї хати,
Не дає щоранку спати.
Там найліпше буде Клаві.
Дядько Гриша в Проходах
Фарбував бабусі дах.
Танцювать почав на хаті,
Очманіла баба Катя,
Як почула раптом: «Бах!»
Не така уже й ледача
Баба Шура із Козачі.
І картоплі накопає,
Моркви швидко назбирає
У сусідочки на дачі.
Їду мамо у Китай!
Вузькоокий, зустрічай!
Вас усіх там нагодую,
Гопачка вам затанцюю,
Так що суші прибирай!
Так довго тягнуться ночі,
І холодно стало, зима.
Заплющу на хвильку очі,
Мурахи по тілу. Сама.
Розплющу: гуляє вітер,
Волосся моє розкидав.
Зігрів мене теплий світер,
Що батько подарував.
Матуся за руку тримає,
Сміється, щаслива така.
Волосся моє поправляє
Найтурботливіша рука.
В бабусі підходить тісто,
Зготуєм великий пиріг.
Всі разом будемо їсти
Щоб вистачило на всіх.
Нагріється чайник з водою,
Заварим пахучий чай.
Ніколи не буду самотня.
Родина – це дійсно рай!
Цінуємо тоді, коли втрачаємо,
Лишаємось з собою сам на сам.
Лише з роками ясно помічаємо,
Як пощастило із батьками нам.
***
Толчёк в плечё: Идем в буфет!
- Ты хочеш кушать? – Пока нет.
- А уровнение решила?
- Не верно всё, я поспешила…
- Что поспешила? Дай списать!
- Дай мне самой хоть написать.
- Ну ладно, ладно.. Дашь потом?
- А ты поделишься листком?
- Да без проблем. Линейка? Клетка?
- Без разницы, лови конфетку.
- Спасибо, Лиз! Ой вкусно как!
- Да на здоровьечко. Пустяк!
***
Завезли в четвер товар
На Міронівський базар.
- Ой, який гарненький таз!
Я куплю його у вас.
- Не вигадуйте, будь-ласка! –
Збоку жіночка Параска.
- Ні, це я візьму його.
- Та ви що? Іще чого?
Залишився він останній.
Буде мій, іще питання?
- Він мені потрібен більше,
Той візьміть, а цей по-гірше…
- Так ви кращій забирайте,
А оцей – мені віддайте.
Сперечались ще довгенько.
Помаленьку й помаленьку…
І пішли у хід образи:
- Ти коза! – А ти зараза!
Ох жінки базарні ці,
Вже й змінилися в лиці.
Сперечатись набридає,
А тазочку вже немає.
***
Щастя – це жити у мирній країні
І впевненим бути у завтрашнім дні.
Зростати у добрій і повній родині,
І бачити дітям лиш гарне у сні.
Здорові батьки, ну і діти слухняні,
Міцний і надійний будинок стоїть.
І чисте довкілля, і квіти духмяні,
І навіть росинка щасливо блищить!