І мене в сім’ ї великій, в сім’ ї вольній новій…»

Березень багатий літературними святами, а найбільші свята присвячені пам’ яті Великого Кобзаря, чия доля і творчість надихала і надихає поетів, художників, музикантів, істориків. Протягом всього свого життя ми звертаємося до книг, картин Тараса Григоровича, біографічних довідників, творів, що розповідають про нього. Перечитуємо, захоплюємося, шукаємо відповіді на питання, що нас хвилюють. У дитинстві декламуємо, упиваючись прекрасною поезією, «Тече вода з-під явора…», «Садок вишневий коло хати…». У юності плачемо, читаючи про Катерину чи Лілею. У зрілості усвідомлюємо, що творчість Тараса Григоровича – це історія життя, яке було, яке є і яке буде. До сліз проймають рядки «Заповіту»:

…І мене в сім’ ї великій, в сім’ ї вольній новій

Не забудьте пом’янути незлим тихим словом.

Саме такою сім’ єю 28 березня в стінах Козачолопанського НВК зібралися усі, хто любить і шанує поезію: учні і вчителі школи, поети Дергачівського району, представники громадських організацій селища Козача Лопань. Зібралися у дружньому колі, щоб поділитися думками, спогадами, враженнями про життя і творчість Тараса Григоровича Шевченка. Епіграфом до розмови стала пісня у виконанні Юлі Умнікової «Роде наш прекрасний…». Виразно, з душею читалися поезії Кобзаря учнями: Гульчевською Оленою, Удовіковою Тетяною, Ковіною Тетяною. Хвилюючим був виступ Зубової Каріни, яка прочитала уривок із роману Оксани Іваненко «Тарасові шляхи». Діалог підтримали і поети студії «Суголосся». Своїми спогадами, думками, творами, присвяченими Кобзарю, ділилися Віктор Бойко, Тетяна Очеретянова, Діна Мамедова, Леонід Дорожко, Олена Пушкар, Світлана Снєгіна. Уважно, затамувавши подих, слухали присутні спогади депутата селищної ради Вакуленко Людмилу Михайлівну про її дитячі враження від поезії Тараса Григоровича Шевченка.

…Возвеличу

малих отих рабів німих!

Я на сторожі коло їх

поставлю слово.

І дійсно, слово Кобзаря стоїть на сторожі нашої Батьківщини, на сторожі нашої рідної мови, на сторожі душі кожного з нас. Як підсумок розмови, Катруся Дигало виконала пісню про найдорожче, що є в житті кожної людини, - про Україну.

Думається, що це не остання зустріч у родинному колі, адже рік Т.Г.Шевченка продовжується. Так хочеться, щоб цієї весни, особливої, ювілейної, кожне посаджене нами дерево чи квітка, кожен написаний нами рядок стали отим «незлим тихим словом» про Поета-патріота, Поета-Людину, Поета-пророка.

Учитель російської мови та світової літератури Козачолопанського НВК Скребець Н.С.