Генетично модифіковані продукти: міфи та реальність

Суперечка навколо вживання генетично модифікованих продуктів точиться давно: як прихильники, так і вороги такого революційного нововведення наводять доволі вагомі аргументи. Давайте розберемося у тому, як така їжа може впливати на людський організм.

На думку фахівців, існує три важливих фактори, які впливають на те, на чию користь буде здійснювати людина свій вибір – вибір здорового харчування чи того, який більш доступніший:„гаманець” – фінансові можливості сім’ї чи конкретної особи;„вітрина” – наявність на споживчому ринку широкого асортименту різних продуктів;рівень культури споживача – не тільки знання про склад і властивості продуктів, але й знання про їхній вплив на організм людини.Загалом, усі ці фактори впливають на дотримання простих законів раціонального харчування: пропорційність (коли енергетична цінність вжитих продуктів дорівнює енергозатратам) та на правильний підбір продуктів (він має задовольняти добову потребу людини у білках, жирах і вуглеводах). Деякі науковці запевняють, що за допомогою генної інженерії зможуть впливати не тільки на стійкість рослин до хвороб та прискорювати їх селекцію, але й значно поліпшувати харчові властивості і смакові характеристики продуктів.Роком заснування генної інженерії рослин вважається 1977-й. У той час цей метод розглядали лише як продовження та розвиток процесу селекції сільськогосподарських рослин. Перші генетично модифіковані рослини з’явилися у 1983 році, а їх масштабне промислове виробництво почалося у 1996. У 2005 році біотехнологічні культури вирощували в 11 індустріально розвинених країнах.Для оцінки безпеки генетично модифікованої продукції використовується загальноприйнятий метод порівняння з природним аналогом, що найбільш схожий за властивостями. Якщо нема розбіжностей з природним аналогом на молекулярному рівні та не знайдено токсичних речовин, продукції присвоюється перший клас безпеки, що не потребує подальших обстежень. У разі ж виявлення певних розбіжностей – другий клас безпеки, і дослідження фокусуються саме на цих відмінностях. Якщо ж спостерігається абсолютна розбіжність, продукцію відносять до третього класу безпеки і проводять експертизу далі.

Найпоширеніші види генетично модифікованої продукції:

1. Соя: генетична модифікація цього продукту спрямована на збільшення врожайності. Як засвідчили результати моніторингу за оборотом харчової продукції, що має генетично модифіковані аналоги, відсоток генетично модифікованої сої коливається від 20% до 40%;

2. Кукурудза: на сьогодні пройшли систему реєстрації кілька генетично модифікованих сортів кукурудзи з підвищеною врожайністю та стійкістю до деяких видів шкідників. Подальші розробки будуть спрямовані на зміну структури крохмалю та модифікацію кукурудзяної олії;

3. Картопля: генна інженерія поставила за мету створити високоврожайні та стійкі до колорадського жука сорти картоплі. Також розробки науковців спрямовані на виведення сортів з підвищеним вмістом білка та поліпшенням його структури.

На даному етапі ідея генетичної модифікації продуктів харчування не має широкої підтримки в Україні. Люди все-таки віддають перевагу так званим „нормальним” продуктам, мовляв, як же ж нам їсти ту картоплю, якщо її навіть жуки не їдять? Вагомим аргументом проти генної інженерії продуктів може бути той факт, що, приміром, у Сполучених Штатах генетично модифіковані продукти коштують більш ніж удвічі дешевше від так званих органічних (тобто продуктів, вирощених у звичних умовах без втручання новітніх технологій).

З іншого боку, багато вчених наголошує на тому, що за допомогою генної інженерії можна виправити „помилки селекції”, значно підвищити смакові та поживні якості продукту.

Говорячи про перспективу генетично модифікованих продуктів в Україні, можемо сподіватися, що вони не витіснять звичну нам картоплю та кукурудзу і кожна людина матиме можливість робити свідомий вибір, які продукти їсти і де їх купувати.